Для психічного розвитку дитини дошкільного віку характерні швидкий темп і значна інтенсивність (відбуваються істотні якісні зрушення у процесах сприймання, пам’яті, мислення, уваги, уяви, зароджується довільна регуляція поведінки тощо). Так, пам’ять дошкільняти має величезні можливості. При цьому першорядне значення у навчанні його іноземної мови мають мимовільне запам’ятовування і пригадування. Малюк запам’ятовує слова та висловлювання спершу як позначення тих предметів, дій та властивостей, які він безпосередньо сприймає і про які йому кажуть педагоги, рідні, знайомі у своїх звертаннях до нього під час ігор, у побуті, щоденних справах.
Почувши певні слова та фрази, дитина співвідносить їх із певним об’єктом відповідно до ситуації мовлення, а відтак після багаторазового повторення запам’ятовує це. Перекладу ж рідною мовою вона потребує здебільшого для уточнення значення слів, а не для запам’ятовування. Трохи згодом, наслідуючи дорослих, уже сама починає використовувати певні іншомовні слова та синтаксичні конструкції. Спочатку вживає нечисленні автоматизовані мовленнєві зразки залежно від ситуації спілкування й розчленовує їх на окремі граматичні явища. Із накопиченням досвіду спілкування в дошкільняти утворюються неусвідомлені емпіричні мовні узагальнення, які є підґрунтям поступового формування чуття мови й одним із найбільш важливих передумов правильної побудови усного мовлення. Вміння утворювати за аналогією речення з однаковою граматичною конструкцією і є початком емпіричного мовленнєвого спілкування.
Поряд із мимовільним запам’ятовуванням у дошкільному віці поступово розвивається й довільне (цілеспрямоване, свідоме, кероване вольовими зусиллями). П’яти-шестирічні діти свідомо намагаються запам’ятати іншомовні слова й докладають зусиль для пригадування їх, хоча домінуючу роль усе ж таки відіграє саме мимовільне запам’ятовування.
Одна з найважливіших передумов успішного навчання іноземної мови — увага дошкільнят. Діти цього віку ще не мають стійкої цілеспрямованої уваги, не можуть тривалий час зосереджуватися на одному завданні. Тому в роботі з ними слід використовувати такі вправи та ігри, які б допомагали урізноманітнювати види дитячої діяльності (при тому, що навчання дошкільнят іноземної мови є особливим видом освітньої діяльності).
Малюки оволодівають чужою мовою практично, імітуючи та автоматизуючи певні мовленнєві зразки у певних ситуаціях, хоча ще не знають жодних граматичних правил. Тому на початковому етапі навчання доцільно вдаватися до так званого наслідувального, або усного методу, який ґрунтується на природному дарі людини — імітації. Спирання саме на принцип усної основи має ряд об’єктивних підстав. У процесі навчання діти дошкільного віку не вивчають складові частини невідомої мови, а відразу опановують її як засіб спілкування, засвоюючи як окремі слова, так і цілі синтаксичні конструкції, особливості вимови тощо. Мова в цьому процесі виступає водночас предметом і засобом навчання. Такий усний “вступний курс” створює підґрунтя для подальшого оволодіння читанням та письмом як самостійними видами мовленнєвої діяльності.
—————